Інтерв’ю з психологом Христиною Корж
Інтер’єр – це більше ніж кольори, меблі чи предмети декору. Це відчуття, які ми переживаємо, перебуваючи у просторі. Разом з психологом Христиною Корж Dekoratorium подивився іншими очима на облаштування оселі, вибір кольорів та навіть підхід до ремонту.
Домашній простір відображає наш внутрішній світ. Комфортно там, де вільно, зрозуміло, просто – де простір, наповнений нами. При цьому важливо розрізняти «затишно» і «гарно». Як правило, ці поняття не тотожні.
Вдома є наша улюблена подушка, місце, в якому ми без погодження з іншими можемо розкласти свої речі. Можна залишити свій творчий безлад, піти на роботу і після повернення знайти все на тому самому місці. І це правило діє навіть тоді, коли в одній оселі живе родина. «Я вдома» буде своїм для кожного мешканця.
Якщо хтось – з найкращими намірами – вирішить прибрати у «вашому» просторі спільного помешкання, відчуття дому слабшає. У цей момент ми переживаємо втрату свободи вибору і дій. Те саме відбувається, коли розпоряджаються нашими речами: викидають, віддають чи продають.
Зрозумілість і простота також можуть слабшати, коли хтось прибирає у «твоїх» місцях. Коли ми не знаємо, де що лежить. Напевно, з кожним таке траплялося…
Коли наповнюємо простір собою. Головну роль у цьому відіграють предмети інтер’єру – ті, що створюють і підтримують наш комфорт, за допомогою яких зрозуміло, хто живе в цьому будинку. Улюблений пуф, книги, плед, квіти, записки на холодильнику, чашка, яку приємно тримати у руках і з якої більше ніхто не п’є… По суті, комфортний будинок можна порівняти з добре розношеним взуттям.
Якщо мова не про дім, а помешкання інших чи якісь громадські приміщення, то нам комфортно там:
Звісно, усе родом з дитячих років. Рідний дім – простір, в якому ми розвиваємося, зростаємо, пізнаємо себе й інших, вперше маємо справу з тими чи іншими явищами. Тому часто можна бачити однакові меблі або планування у помешканнях батьків і дітей.
Для дітей практично у будь-якому віці вкрай важливо мати свої речі, тобто такі, якими дитина розпоряджається самостійно, і щоб їх взяти, потрібно запитати у неї дозволу. Так поступово вибудовується розуміння «мої речі – розпоряджаюся я, твої – ти». Особливо гостро ця тема постає у підлітків.
У кожного віку дитини своя задача, у підліткового – сепарація від батьків. З молодшого підліткового віку (10-12 років) дитина повинна мати можливість і вибір впускати чи не впускати когось у свій простір. Навіть якщо у квартирі немає окремої дитячої кімнати, сину чи доньці треба облаштувати виключно їхнє місце, наприклад, стіл. Важливо залучати дитину до оздоблення інтер’єру. Ще одна корисна річ для формування особистих кордонів і взаємоповаги між батьками і дітьми – домовленість не входити до кімнат один до одного без стуку.
Усе, що пишуть про зв’язок кольорів і настрою людини, абсолютно виправдано. Дійсно, колір впливає на психологічний стан людини. Це варто враховувати при виборі палітри інтер’єру. Наприклад, відомий факт, що споглядання лимона збільшує слиновиділення. Значить, лимонні стіни будуть спонукати нас хотіти їсти частіше. Білий колір сприятливо впливає на фізичний стан людини. При цьому важливо, щоб у мешканців не було асоціацій з білими стінами лікарні. Зелений вважають кольором спокою і відновлення тощо. Про колір можна говорити багато. Головне, що потрібно пам’ятати: інтер’єр оселі – це не сукня. Його легко не перевдягнеш. Тому перш ніж вибрати колір стін, запитайте себе «Як я хочу, щоб мені було вдома?».
Так, як і будь-які зміни, ремонт викликає занепокоєння. Проте, якщо подивитися на це з погляду міжособистісного спілкування, ремонт – можливість дізнатися більше про себе і про тих, хто поруч. І через створення нового інтер’єру зробити кращими і сімейні стосунки. Для цього пропоную 5 вправ-кроків:
Для кожного вони свої, проте є й універсальні. Серед них – теплий плед, стелаж з книгами, домашній текстиль (рушники, постільна білизна), свіжі квіти, зручне крісло, світильник з цікавим дизайном і… легкий запах кориці.