Історії маленьких людей між двома ріками

Непересічною мовою про пересічні речі

Нова книга Сергія Жадана, що нещодавно вийшла, складається з дев’яти оповідань. Кожне з них названо чоловічим ім’ям, в якому читач впізнає імена святих та євангелістів. Всі оповідання пов’язані між собою персонажами, які кочують з одного тексту в інший, та, зокрема, місцем розгортання подій, у якому за деякими ознаками можна впізнати Харків. При чому образ сучасного Харкова, розташованого поміж рік Харків і Лопань, за допомогою аналогій перегукується з образом давніх держав близького Сходу.
Попри свої святі імена, герої Месопотамії є радше “малими людьми”. Автор продовжує реалістичну традицію замальовок із життя звичайних громадян, їхніх радостей та турбот. “Месопотамія” представляє колективний портрет сучасних пересічних українців – нижчих та середніх класів. Перед читачем дефілюють другорядні боксери, лікарі й вчителі, дрібні підприємці та дрібні злодії, медсестри, емігранти, повії, ремісники, художники і просто люди невизначеної професії та соціального статусу. Події оповідань майже завжди розгортаються навколо перехідних ритуалів: поминок, весілля, дня народження смертельно хворого, вагітності героїні, тощо.
Їхні історії – це передусім історії кохання. Болісного але й радісного, гіркого, сповненого трепету, ілюзій та очікувань, кохання пристрасного, палкого й забороненого, але всеохоплюючого та всеперемагаючого. Така, здавалося б, банальна тема, обігрується автором з інших боків, набуваючи трансперсонального виміру. Все це написано надзвичайно духмяною “жаданівською” мовою, сповненою ліризму, але позбавленою глухого пафосу.
Жадан проявляє до своїх героїв максимум любові, попри всі їхні “але”. Переживає їхні піднесення і розчарування. Автор не засуджує їх, а намагається зрозуміти, донести до читача їхні історії без упереджень. І головне: з любов’ю.

Сергій Жадан, Месопотамія, КСД, 2014.

Гіркуваті атракціони

Поетична антологія “Парк Горького Періоду” – це 99 віршів від дев’яти молодих харків’ян, найновішого поетичного покоління, для якого починають використовувати назву “двітисячідесятники” (за аналогією з попередніми поколіннями). Попри певну механічність такої класифікації, після прочитання антології кожен мусить погодитися, що маємо справу з впевненим молодим поколінням авторів, які шукають власні засоби художнього прояву. Сама назва книги створює певне значеннєве завузлення, і відправляє читача до атракціонів, з їхньою спроможністю підняти адреналін, з їхнім несамовитим рухом та диким сміхом – такий собі символ молодості, але й символ поп-культури, культури симулякрів. Водночас йдеться про елемент міського пейзажу. Більшість віршів є майже підкреслено урбаністичні, а силует чортового колеса на обкладинці перегукується з мотивом каруселі у Б. І. Антонича. Гіркість у назві, мабуть, приходить у тому віці, в якому знаходяться автори. Коли людина входить у доросле життя з усіма його проблемами і клопотами (наприклад, автор Галина Бабак: “дівчинка дорослішала – ляльки по ночах плакали”), то світ набуває гіркого (“горького”) присмаку.
Верлібри й римована поезія, екзотичні і домашні мотиви, поезія цивільна та слова бунту й непокори, море і гори, природа і місто, любовна лірика та узагальнені рефлексії – все це можна знайти в книзі яскравої поезії молоді столиці Слобожанщини.

Парк Горького Періоду. Поетична антологія. Видавець Савчук О.О., упоряд. Ігор Зарудько, Катерина Каруник, Олена Рибка. Харків, 2013.

Свіжа порція українського інді-попу

Новий альбом інді-попового дует “Zapaska”, який вийшов у словацькому музичному видавництві ” Slnko Records”, пропонує майже 48 хвилин легкої, ненав’язливої, проте вишуканої музики. Засоби прояву для прихильників гурту є досить знайомі: це і сугестивні, можливо, праця із семплами, безліч чудернацьких звуків та шумів. Легкі речитативи, натомість, показують любов гурту до хіп-хопу.
Кожна пісня альбому “Контур” – це бажання створювати поп-музику з позицій далеких від мейнстриму та комерції. Водночас дует “Zapaska” не закриває себе у світі власного андеграунду, виходить за його межі, співпрацюючи над альбомом з іншими митцями. До треку “Джигад” вірш написав Григорій Семенчук, поет та музикант, який був залучений до проекту “DrumТиатр”. До створення пісні “Виноград” долучилася зірка української ворлд-мюзик Ніна Гаренецька з гурту ДахаБраха. Кілька треків, натомість, зміксував польський експериментальний продюсер Роберт Перніковскі. Результат демонструє свіжу й елегантну музику. “Zapaska” має на меті підтримати видання альбому за допомогою низки концертів.

Zapaska. Kontur. Slnko Records 2014.

Від Фольку до Спектра

Цілих вісім років прихильники культової словенської групи “Laibach” чекали на її новий альбом. На початку березня гурт видає студійний альбом “Spectre”, в якому переважають електронний стиль та політичні тексти. Гурт, який у вісімдесятих роках, викликав контроверсії, звертається до актуальних проблем, які виникають у світі. Треки з такими назвами, як “Коран”, “No History”, “We Are Millions And Millions Are One” або “Resistance Is Futile” є своєрідним мистецьким коментарем до Арабської весни, наднаціональних протестних рухів, як “Occupy” чи “Anonymous”. Свої політично-поетичні маніфести, записані у формі треків, вже зараз можна послухати в інтернеті. “Laibach” поширюватиме під час весняного європейського турне. Послухати їх концерти можна буде у Празі, Белграді, Познані, Ґданську, Будапешті чи Відні. “Опір є марний”, наполягають ветерани індустріалу.

Laibach. Spectre. Mute 2014.

Пробудження сексуальної іншості

Майже тригодинний фільм тунісько-французького режисера Абделатива Кешіша “Життя Адель” – це детальна та всебічна історія одного камінґ-ауту, тобто усвідомлення своєї сексуальної іншості. Молоденька студентка Адель зауважує, що з нею щось не так. У той час, як всі її подруги цікавляться хлопцями, до Адель уві сні приходить дівчина з голубим волоссям. Адель зустрічає цю вимріяну дівчину, старшу й досвідченішу Емму, в одному лесбійському барі, до якого випадково потрапляє. Глядач стає свідком бурхливої любовної історії, яка розгортається наперекір суспільству, батькам і сім’ї головних героїнь, і часто натикається на непорозуміння їхнього оточення.
Фільм не поетизує лесбійське кохання, швидше вивчає, аналізує всі механізми, задіяні у життєвій ситуації героїні. Незважаючи на тригодинну історію, кожен кадр є на своєму місці, показує певну сторону зовнішнього чи внутрішнього життя Адель. Довгі кадри здебільшого статичної камери анітрохи не приховують еротичне життя героїнь, хоча й не акцентують на ньому.
Фільм отримав “Золоту пальму” на міжнародному Каннському кінофестивалі.

Життя Адель (La Vie d’Adèle), 2013, реж. Абделатив Кешіш

Український націоналіст? Геній!

Біографічна драма життя українського режисера, вірменського походження, має лаконічну назву: “Параджанов”. Фільм, який зняла Олена Фетісова у співпраці з Аведік’яном — це спільна кіноробота Вірменії, Грузії, України та Франції. Протягом ста хвилин глядач має змогу ознайомитися з ключовими моментами життя автора екранізації “Тіней забутих предків”, та завдяки анекдотичним мініатюрам, написаних зі спогадів очевидців, відчути складний та надзвичайно цікавий творчий характер митця.
Фільм про режисера, художника, політв’язня не заперечує натхнення естетикою самого Сергія Параджанова. Артхаус тут поєднується із сюрреалізмом радянських буднів, гротеск із трагічністю доби. Чого варта лише репліка митця, якою він відповідає на звинувачення режиму: “Який з мене український націоналіст? Я просто геній!”
Фільм, як ряд автобіографічних фрагментів (часто на рівні анекдотичних історій зі зйомок), поступово відкриває інші сторони особистості геніального режисера, немов підсвічуючи його з різних боків. Ця фрагментарність часом не дозволяє впіймати Параджанова – він, як справжній Деміург, залишається невловимим, неоднозначним, постійно змінює маски та зовнішні декорації.
Прем’єра фільму відбулася на фестивалі у Карлових Варах.

Параджанов (Paradjanov), 2013, реж. Сергій Аведік’ян, Олена Фетісова.

Олексій Севрук